Я в то время был в команде следователей, занимающихся этим делом. Данные документы являются подлинными. Любой юридически грамотный человек сможет дать оценку этим документам. Уголовное дело в отношении Ющенко В.А. закрыто без всяких на то оснований (комментарии некоторых старших советников более резкие). Ющенко В.А. согласился с закрытием уголовного дела не с формулировкой "невиновен, нет состава преступления" и т.д., а по "сроку давности" ( что кстати является нарушением Закона). Сумму в 25 миллионов долларов уж никак нельзя назвать маленькой, да и поверить что "всех обманули" невозможно. Уж очень тяжело поверить, что так легко можно обманывать управляющих банков, можете в своем городе попробовать обмануть какого-нибудь банкира, хотя бы на 100 долларов. Или просто показать ему эти документы. Да и о системе откатов все прекрасно знают. Примечательно, что косвенно участвовавший в этом Гетьман - убит. То, что во всех этих ситуациях замешаны "чистые руки" - истина для любого следователя. "Батько" Кучма, как тогда называл его свидетель Ющенко В.А. - дал возможность уйти от наказания. Это лишь один из многочисленных эпизодов грабежа "Украины" "чистыми руками". Вопрос - как получить все материалы дела? Это не составляет никакого труда для юридически грамотного гражданина нашей Великой Страны, конечно при наличии этих отправных документов.
Консультируйтесь. Все фамилии, даты, числа, номера протоколов и заключений подлинные - легко проверить. Это не война компроматов, очень сам надеялся на лучшее, просто достал контраст чисторукого лица с экрана и его реальной сущностью. Тоже были надежды на совесть, но уже пришел конец Веры. Осознаю, что меня будут искать. Все настолько мерзко и противно, что мне уже все равно. Единственная просьба, если произойдет какая-нибудь "досадная случайность" со мной - я передал целую сумку документов своему другу+ Если получите документы и мои данные, выясните как я погиб. Вначале у меня было желание отдать все, но когда дело касается своей жизни, становлюсь трусом и ищу страховку.
Последняя просьба - проведите журналистское расследование. Если Вы будете на верном пути - я помогу Вам. То информационное агентство, которое будет реально искать правду - получит еще документы.
А самое печальное, что то что Ющенко В.А. со своей командой делал в этом году гораздо страшнее всех этих дел. Если все пройдет у меня нормально, выложу здесь и эти документы.
А Н А Л I Т И Ч Н А Д О В I Д К А
вивчення законностi закриття кримiнальноi справи вiдносно посадових осiб АПБ «Украiна»
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
1 жовтня 1992 року Генеральною прокуратурою Украiни порушено
кримiнальну справу за ознаками ст..167 КК Украiни ( в редакцii КК 1960
року)
вiдносно окремих посадових осiб АПБ «Украiна» . Пiдставою для порушення
справи стали матерiали перевiрки Вищого Арбiтражного Суду Украiни i
Нацiонального банку Украiни про порушення законодавства посадовими особами
АПБ «Украiна» при пiдписаннi договору про сумiсну дiяльнiсть з
науково-виробничою екологiчною фiрмою (НВЕФ) «Батькiвщина», внаслiдок чого
банку та його клiентам – державним пiдприемствам i закладам – було
заподiяно
матерiальну шкоду на суму бiльше 2 млр. руб.
Пiд час проведення розслiдування встановлено, що 13 грудня 1991 року
мiж АПБ «Украiна» ( в особi Ющенка В.А.) та фiрмою-посередником
«Батькiвщина» ( в особi Чекалова М.Г.) було пiдписано угоду № 1200/ВТЛ-1 з
додатками №1 та №2 про спiльну дiяльнiсть, яка полягала у проведеннi
конвертацii через НВЕФ «Батькiвщина» 2 млрд руб. банку «Украiна» на 25
млн.
дол.. США ТОВ «ДипСовГруп» ( належноi громадянину США Докiйчуку А.М.) в
Московському вiддiленнi Ощадбанку Росiйськоi Федерацii по схемi: банк
перераховуе 2 млрд.руб. на рахунок ТОВ «ДипСовГруп», а «Батькiвщина»
прямим
платежем перераховуе 25млн.дол.США, якi надiйшли з ТОВ, банку.
Угода мала два додатки, якi фактично приховували злочинну схему
оборудки i надавали ii учасникам можливiсть завчасно уникнути
вiдповiдальностi за негативнi наслiдки. Зокрема: додаток № 1 передбачав
акредитивну форму розрахунку, коли банк перерахував би кошти виключно
пiсля
надходження 25 млн.дол США на його рахунок. Але в такому випадку посадовi
особи цiеi махiнацii не отримали б можливостi привласнити кошти. Додаток №
2
передбачав розрахунок платiжним дорученням, що надавало можливiсть
отримувачу даних коштiв використовувати iх за власним розсудом, не
дотримуючись умов угоди. Единою перешкодою, яка б надавала можливiсть в
законному порядку за канонами мiжнародного права повернути кошти через
суд,
був оригiнал платiжного доручення як беззаперечний доказ виконання даноi
угоди та безпосередньо вказував на осiб, якi несли за це вiдповiдальнiсть.
Слiд звернути особливу увагу, що дана операцiя вiдбувалася саме тодi, коли
держава Украiна отримала свою незалежнiсть та суверенiтет ( 1 грудня 1991
року) i повернення коштiв по данiй угодi з iншоi держави, якою стала
Росiйська Федерацiя , стало «маревом» i давало можливiсть учасникам
операцii
безвiдповiдально отримати надприбутки. Отже, уже пiд час пiдписання
вказаноi
угоди, закладався фундамент для розкрадання коштiв акцiонерiв АПБ
«Украiна»,
про що не могли не знати сторони – Ющенко В.А. та Чекалов М.Г. Таким
чином,
з одного боку була дотримана загальна форма угоди, яка придавала iй
законностi, з iншого – створено умови для подальшого розкрадання коштiв у
виглядi додаткiв, завуальованi пiд законну угоду.
З матерiалiв кримiнальноi справи вбачаеться, що пiдписання договору
було iнiцiйовано Першим Вiце-прем»ером Украiни Масиком К.I., який ввiв
стороною угоди НВЕФ «Батькiвщина» в особi Чекалова М.Г., погоджено з
головою
правлiння АПБ «Украiна» Гетьманом В.П. i надано для безпосереднього
виконання та контролю заступнику голови правлiння АПБ «Украiна» Ющенку
В.А.
Отже на початковому етапi сама угода мала досить законний характер, з
деяким
корупцiйним присмаком з боку Масика К.I. I лише на стадii ii укладення та
пiдписання мiж сторонами ( Ющенко В.А. – Чекалов М.Г.) виник злочинний
умисел на розкрадання коштiв, що пояснюеться вищезазначеними аферами з
додатками. Саме на це вказують Андронов О.Б. – головний економiст вiддiлу
валютних розрахункiв банку «Украiна» та Гомжин М.Ф. – головний бухгалтер
банку, якi попередили Ющенка В.А. про неможливiсть збереження грошових
коштiв за формою розрахунку – платiжним дорученням. Тобто, на момент
пiдписання договору Ющенко В.А. знав про данi ризики i в подальшому
свiдомо
зробив все, якби злочинна схема спрацювала. Бiльш того, саме Ющенко В.А.
переконав вказаних осiб про беззаперечне виконання умов договору
посадовими
особами НВЕФ «Батькiвщина» та ТОВ «ДипСовГруп» i змусив пiдписати платiжне
доручення № 197 вiд 18.12.91р. , що змiнювало форму розрахунку по цiй
схемi.
В подальшому пiсля пiдписання умов договору подii розвивалися з
космiчною швидкiстю: 17.12.1991 року Ющенко В.А. та Гомжин М.Ф.
перераховують 2 млрд руб по акредитиву на рахунок ТОВ «Дип Сов Груп», але
вже в цей же день Чекалов М.Г. в м.Москва повiдомляе працiвникiв АПБ
«Украiна» ( Андронова О.Б.) про змiну умов договору та ксерокопiю ( а не
оригiнал) гарантiйного листа за пiдписом Докiйчука А.М. направляе на iм.»я
Ющенка В.А. в м.Киiв. Ющенко В.А., достовiрно знаючи, що необхiдно саме
оригiнал гарантiйного листа для безпечного виконання угоди по телефону дае
вказiвку Андронову О.Б. провести розрахунок платiжним дорученням. Андронов
О.Б. повернувся до Киева i за усною вказiвкою Ющенка В.А. оформив та
пiдписав платiжне доручення № 197 вiд 18.12.1991 року i в цей же день
повернувся до Москви. На протязi останньоi декади грудня 1991 року та на
початку сiчня 1992 року за вказiвкою Докiйчука А.М. кошти були знятi з
рахункiв ТОВ «ДипСовГруп» та перерахованi на рахунки вiдомих йому
органiзацiй та фiрм , тобто легалiзованi. В подальшому Ющенко В.А. став
стверджувати, що оригiнал гарантiйного листа був на руках у Андронова
О.Б.,
але його у нього «видурили» та викрали.
ХIД РОЗСЛIДУВАННЯ СПРАВИ:
Кримiнальна справа №49-457 була порушена 01.10.1992 року заступником
начальника слiдчого управлiння ГПУ Литваком О.М. за ознаками злочину,
передбаченого ст..167 ч.2 КК Украiни ( в редакцii КК 1960 року) з грубим
порушенням норм кримiнального та кримiнально-процесуального законодавства
Украiни, оскiльки на момент порушення справи було зiбрано докази, якi
прямо
вказували на розкрадання грошових коштiв в особливо великих розмiрах (
ст..86-1 КК Украiни), зловживання владою та своiм службовим становищем, що
спричинило тяжкi наслiдки ( ст..164 ч.2 КК Украiни), за якi передбачено
кримiнальну вiдповiдальнiсть бiльше 10 рокiв позбавлення волi та займати
керiвнi посади на строк до 5 рокiв. Крiм того, у фабулi постанови про
порушення справи невiрно вказано навiть назву товариства, вiдносно
посадових
осiб якого слiдчим порушувалася кримiнальна справа. На самому початку
розслiдування слiдчим обрано тактику виправдання посадових осiб АПБ
«Украiна» та обвинувачення iнших учасникiв злочинноi оборудки, якi на той
час стали громадянами США та Росii, що унеможливлювало фактично
притягнення
iх до кримiнальноi вiдповiдальностi. З матерiалiв справи вбачаеться, що
Ющенко В.А. на самому початку був у «схемi злочину» i займав у нiй ключову
позицiю. В той же час, починаючи з травня 1994 року слiдство фактично
стало
«згортатися» - було видiлено матерiали з кримiнальноi справи по
обвинуваченню Докiйчука О.М., Клочкова В.М., Чекалова О.М., Фрiдмана М.I.,
Маргулiса А.I. для направлення за пiдслiднiстю до Генеральноi прокуратури
Росiйськоi Федерацii ( так i не доiхали, оскiльки були зупиненi
розслiдуванням 18.08.1994 року ), залишено матерiали виключно по
малозначимим епiзодам. Хронологiя прийняття рiшень слiдчим Генеральноi
прокуратури Украiни Белiком А.П. вказуе на те, що справа ним фактично не
розслiдувалася, а зiбраним доказам не надавалося нiякого аналiзу. Так 18
серпня 1994 року було закiнчено проведення судово-бухгалтерськоi
експертизи
, висновки якоi прямо вказували на схему злочину, визначали механiзм
розкрадання коштiв в особливо великих розмiрах та вказувало на осiб , якi
повиннi були нести за це вiдповiдальнiсть. Однак, вже 14 серпня 1994 року,
не очiкуючи результатiв експертизи ( якi мабуть слiдчому були вже вiдомi),
Белiк А.П. закривае кримiнальну справу на пiдставi ст..6 п.2 КПК Украiни -
в
зв»язку з вiдсутнiстю в дiях посадових осiб АК АПБ «Украiна» складу
злочину,
передбаченого ст..167 КК Украiни. Видно не озброеним оком, що слiдчий з
особливо важливих справ ГПУ, приймаючи рiшення у справ, навiть не вказав
частини ст..167 КК, за якою вiн закрив справу, зменшуючи вiдповiдальнiсть
осiб навiть в такому дрiб»язку, як халатнiсть. На думку слiдчого
25млн.дол.
США або 2 млрд. руб. не можуть вважатися для акцiонерiв банку тяжкими
наслiдками. В подальшому до таких хитрощiв вдалися i iншi слiдчi, якi
приймали рiшення у справi. Але приховати всього слiдчим не вдалося. У
видiлених матерiалах справи ( т.64), якi повиннi були бути направленi для
розслiдування до Росii е дуже цiкавий документ – постанова про притягнення
як обвинуваченого ЮЩЕНКА ВIКТОРА АНДРIЙОВИЧА, датована 20 квiтня 1994
року.
Отже закрити справу слiдчий за ст..6 п.2 КПК Украiни не мав законного
права,
оскiльки ним було встановлено винну особу та пред»явлено iй обвинувачення
у
вчиненнi кримiнально-караного злочину, за який передбачено
вiдповiдальнiсть
на строк до 5 рокiв та позбавлення права обiймати певнi посади чи
займатися
певною дiяльнiстю на строк до 5 рокiв.
Слiд зауважити, що система «очищення» Ющенка В.А., який в подальшому
б
мiг заявляти « що цi руки нiчого не крали» тривала. Iз розслiдуваноi
слiдством справи зникли як сама постанова про притягнення Ющенка В.А. як
обвинуваченого, так i постанови про обрання йому запобiжного заходу,
допиту
як обвинуваченого тощо.
Остаточне рiшення у справi намагався поставити слiдчий по особливо
важливим справам Генеральноi прокуратури Украiни Байдалов Г.А., який
спромiгся з 02 березня 1995 року по 28 липня 1995 року у справi лише
додатково допитати як свiдка Ющенка В.А., а 31 липня 1995 року прийняв
рiшення « про закриття вiдносно замiсника голови правлiння Агропромбанку
«Украiна» Ющенеко ( мова оригiналу - вiд авт.) В.А. по факту конвертацii 2
млрд.руб. через НПФ «Батькiвщина» i ТОВ «Дип Сов Груп» в 1991 роцi за
ознаками ст..167 ( без частини – авт.) КК Украiни закрити за перебiгом
строкiв давностi притягнення до кримiнальноi вiдповiдальностi». Вiдносно
iнших посадовцiв банку справа була закрита в зв»язку з вiдсутнiстю в iх
дiях
складу злочину.
Дане рiшення потребуе деякого коментарю : ст..48 КК Украiни ( в
редакцii КК 1960 року) встановлюе давнiсть притягнення до кримiнальноi
вiдповiдальностi. Як уже наголощувалося слiдчими ГПУ умисно не було
вказано
частину обвинувачення ст..167 КК Украiни, так як ч.2 передбачае
вiдповiдальнiсть за настання тяжких наслiдкiв у виглядi 5 рокiв
позбавлення
волi ( як основна мiра покарання) i 5 рокiв займати певнi посади ( як
додаткова). Ч.1п.3 ст.48 КК Украiни встановлюе що « особу не може бути
притягнуто до кримiнальноi вiдповiдальностi, якщо з дня вчинення нею
злочину
минули 5 рокiв, за який згiдно з законом може бути призначено позбавлення
волi на строк не бiльше 5 рокiв». От i пiдрахуемо : кримiнальна справа
з-за
таких обставин повинна була бути закрита не ранiше 13.12. 1996 року. Але
не
забуваймо, що 20.04.1994 року Ющенковi В.А. було пред»явлено
обвинувачення,
а так - перебiг строкiв давностi притягнення до кримiнальноi
вiдповiдальностi припиняеться. Припустимо гiпотетично, що за вчинення
злочину, що спричинило тяжкi наслiдки Ющенковi В.А. дали максимальну мiру
покарання як основного, так i додаткового, то не важко пiдрахувати чи
законно обiймае такого роду посаду Президент Украiни Ющенко В.А., якщо ще
в
2005 роцi вiн би повинен вiдбувати додаткову мiру покарання. Це
гiпотетично.
Реально – маемо те, що маемо. Як на мене, крапку в цiй iсторii ставити
рано,
оскiльки слiдство ще мае можливiсть виправити своi помилки – закон
дозволяе.
I останне, цiкавий документ пiд назвою «протокол додаткового допиту
свiдка Ющенка Вiктора Андрiйовича» вiд 28.липня 1995 року, де чорним по
бiлому написано « …В настоящее время я также согласен если уголовное дело
будет прекращено в связи с истечением сроков давности привлечения к
уголовной ответственности» i пiдпис «протокол мной лично прочитан, все
записано правильно» дата.пiдпис . Як юрист хочу запитати : «навiщо у
свiдка
питати дозволу на закриття кримiнальноi справи за строками давностi?» I
вiдповiм : « погодження на закриття кримiнальноi справи за строками
давностi
не потрiбно. Це означае лише одне – i слiдчий , i Вiктор Андрiйович
пiдсвiдомо шукали вихiд з ситуацii, коли обвинувачуваний стае свiдком, а
встановлена винна у вчиненнi злочину особа незаконно уникае
вiдповiдальностi
по надуманим пiдставам».
Старший радник юстицii Престорев С.А.
|
|
